Азот у складі більшості живильних середовищ представлений у вигляді нітрату і лише в деяких середовищах (Мурасіге і Скуга, Гамборга та ін.), крім нітратів, додають со-лі амонію. Нітрати, як основне джерело азоту, вводяться в середовище в концентрації від 2 до 25 мМ. У деяких випадках для інтенсивного росту калусних та суспензійних культур сумарну концентрацію нітрату і аміаку можна збільшити до 60 мм.

Актиноміцети виробляють антибіотичні речовини - антибіотики, які придушують ріст шкідливих грибів і бактерій.

Бактеріальні препарати - це препарати живих ґрунтових мікроорганізмів, застосу-вання яких поліпшує умови живлення рослин, сприяє підвищенню врожайності сільсько-господарських культур.

Біотехнологія - комплексна міждисциплінарна прикладна наука та галузь знань на стику біологічних, хімічних і технічних "наук про живе", яка використовує живі організми (біооб'єкти, біоагенти) і біологічні процеси та біотехніку у промисловому виробництві для отримання корисних речовин, з метою вирішення життєвих проблем та виготовлення продуктів медичного, харчового, аграрного, екологічного призначення, та надання послуг у народному господарстві, охороні здоров'я та охороні довкілля.

Бактерії це - одноклітинні мікроорганізми, які характеризуються відсутністю оболонки клітинного ядра.

Біомаса є цільовим продуктом (білок одноклітинних) або використовується як біологічний агент (біометаногенез, бактеріальне ви луговування металів)

Безсироваткові середовища, найчастіше, вузькоспеціалізовані, призначені для певного типу клітин. До базового середовища додається інсулін, трансферин, гідрокортизон або його аналог дексаметазон. Безсироваткові середовища мають переваги: поліпшення відтворюваності результатів досліду внаслідок більшої стабільності складу середовища; зниження ризику зараження культури вірусами, грибами, мікоплазмою; полегшення очищення продуктів клітинного метаболізму; зниження впливу додаткових білків на результати біологічних досліджень; відсутність цитотоксичності сироватки.

Біодеградація та біоконверсія це дуже важливий напрямок біотехнології який базується на використанні мікрорганізмів. Вся переробка (біодеградація) відходів та побічної продукції сільського господарства і промисловості вирішує одночасно виробничі та при-родоохоронні завдання: утилізація (біодоградація) і переробка непотрібної, як правило, економічно шкідливої сировини в корисні сполуки (біоконверсія).

Бірсенсори це - високочутливі штучні елементи біологічної природи, здатні розщеплювати мікрокількості газоподібних, рідких і твердих речовин.

Біогеотехнологія вилуговування металів - використання головним чином тіонових (що окисляють сірку і сірковмісні з'єднання) бактерій для вилуговування металів із руд, рудних концентратів і гірських порід.

Водорості, як правило є водними організмами. Всі вони пігментовані за рахунок присутності хлорофілу, каротиноїдів, ксантофілів, фітобілінів. Розмножуються вегетативним та статевим шляхом.

Віруси характеризуються найменшими розмірами (вимірюються в нанометрах), володіючи облігатним паразитизмом. Структурно віруси представляють організовані частинки, які містять один тип нуклеїнової кислоти (РНК або ДНК), не володіючи власним обміном речовин, проте здатні до реплікації в клітинах організму - господаря, або інтеграції з його геномом.

Віроїди це - однолянцюгові, ковалентно замкнуті, кільцеві молекули РНК позбавлені капсидів (структурованого навколо вірусної нуклеїнової кислоти білку у вигляді оболон-ки).

Вторинні метаболіти (ідіоліти) – це з'єднання, не потрібні для росту мікроорганізмів і не пов'язані з їх ростом (антибіотики, алкалоїди, гормони росту і токсини).

Вуглеводи є не замінимими компонентами поживних середовищ для культивування ізольованих клітин і тканин, тому що в більшості випадків не здатні до автотрофного жив-лення. Найчастіше джерелом вуглеводів використовують сахарозу або глюкозу в концент-раціях 2-4 % (20-40 г/л), або звичайний цукор.

Геном - генетичний матеріал організму людини, що входить до нуклео-тидного складу всіх генів з певними функціями, за нормальних умов є ста-більним і міститься у певній послідовності у кожній з близько 10 трлн. клітин людини.

Геноміка - наука про еволюції повних клітинних геномів.

Гриби. До нижчих їх видів відносяться еукаріоти - Mycota: мікроміцети, тобто мікро-скопічні гриби (дріжджі, пеніціли, аспергіл) і мікроміцети, які формують в процесі свого росту і розвитку візуально видимі плодові тіла - трутовики, агарікові гриби…). Їх вико-ристовують для виробництва: антибіотиків (пеніциліну, цефалоспорину); гіберелінів і ци-токінінів (фузаріум і ботритіс); каротиноїдів (астаксантин, який надає мякоті лососевим рибам червоно-оранжевого відтінку); білку (Candida, Saccharomyces lipolitica); сирів типу рокфор і камамбер (пеніціли); соєвого соусу (Aspergillus oryzae).

Генетична рекомбінація полягає в обміні генами між двома хромосомами.

Генетична рекомбінація in vitro. Обмін генами, рівно як і введення в клітину гена, що належить іншому виду, можна здійснити шляхом генетичної рекомбінації in vitro. Цей під-хід був розроблений на бактеріях, а саме на кишковій палочці, в клітини якої вводили гени тварин і людини і домагалися їх реплікації.

Гібереліни - гіберелінова кислота (GАз) - не є основним компонентом поживних середовищ, проте може використовуватися для активізації (витягування) росту пагонів в довжину у культур, в яких повільно ростуть пагони.

Готові середовища. В більшості країн доступними через спеціалізовану мережу є готові сухі суміші для приготування поживних середовищ, для використання вони вимагають лише розчинення у дистильованій воді.

Гіногенез може відбуватися двома шляхами - через ембріогенез і через калусогенез.

Генетично модифіковані рослини – це рослини, у які вбудовують чужорідні гени з метою розвитку стійкості до гербіцидів і пестицидів, збільшення стійкості до шкідників, підвищення врожайності. Їх отримують шляхом введення в ДНК рослини, гена іншого організму (мікроорганізмів, вірусів, інших рослин, тварин й навіть людини).

ДНК - це надзвичайно довгі полімерні ланцюги (E. coli - 4 млн. пар основ - 1,4 мм, що в 700 раз перевищує розміри самої клітини

Детермінація - придбання клітиною стану готовності до реалізації певних спадкових властивостей.

Дріжджі синтезують біологічно активні речовини з амінокислот і цукрів, які продукуються фотосинтезуючими бактеріями та корінням рослин.

Залізо вводиться у вигляді неорганічних солей (FеСІ₂, Fе₂(S0₄)₃ і солей органічних кислот (лимоннокисле залізо). Доцільним є введення хелатуючих реагентів, таких як етилендиамінтетраоцтова кислота (ЕДТА), яка покращує засвоєння заліза при широкому діапазоні рН.

Калусна тканина, що вирощується поверхневим способом, є аморфною масою тонко-стінних паренхімних клітин, що не має чіткої анатомічної структури.

Компетенція - здатність клітини сприймати індукуючу дію і специфічно реагувати зміною розвитку.

Клітинна селекція - процес зростаючого домінування в популяції клітин певного типу

Культура латеральної (аксилярної) меристеми - найбільш поширений метод масового розмноження рослин в культурі тканин. Вихідним матеріалом для ініціації культури може бути будь яка частина рослини, яка є найбільш готовою для активного росту, найменш ураженою і найбільш генетично стійкою.

Ксенобіотики – чужорідні для організмів з'єднання (пестициди, фарбники, лікарські речовини і ін.), які практично не включаються в елементні цикли вуглецю, азоту, сірки або фосфору.

Лишайники - природні симбіонти грибів (мікобіонтів) і водоростей (фікобіонтів), або грибів і ціанобактерій (бактеріобіонтів). Це самостійна група організмів, мікобіонтами в яких виступають переважно аскоміцети (рідко - базидіоміцети), фікобіонтами і бакте-ріобіонтами - зелені і жовто-зелені водорості, ціанобактерії. Размножуються безстатевим шляхом (кусочками, конідіями) і статевим шляхом за рахунок мікобіонта.

Ліпіди - розчинні в неполярних розчинниках клітинні компоненти мікроорганізмів.

Лігнін - високомолекулярний нерозчинний три-вимірний неврегульований ароматичний полімер.

Молочнокислі бактерії виробляють молочну кислоту з органічних речовин, виробле-них фотосинтезуючими бактеріями та дріжджами.

Найпростіші - одноклітинні мікроскопічні тварини, які поширені в природі, а окремі з них присутні в організмі людини.

Нуклеїнові кислоти - речовини спадковості вірусів. По типу нуклеїнової кислоти їх поділяють на РНК - вмісні (всі віруси рослин) і ДНК - вмісні віруси (більшість бактеріофагів, окремі віруси людини і тварин).

Очищення стічних вод – це система методів, що викликають руйнування або видалення з них присутніх речовин, а також патогенних мікроорганізмів.

Партеногенез – розвиток яйцеклітини без запліднення.

Протеоміка - наука про еволюцію білкових комплексів.

Плісені викликають багаточисленні перетворення в твердих середовищах, які передують бродінню.

Первинні метаболіти – це низькомолекулярні сполуки, необхідні для росту мікроорганізмів як будівельні блоки макромолекул, коферментів (амінокислоти, вітаміни, органічні кислоти);

Реакція середовища - є визначальним показником придатності середовища для росту рослин і агрегатного стану самого середовища, оскільки рослини добре розвиваються при рН 5,5, при більш кислій реакції середовище буде залишатися в рідкому стані оскільки агар в таких умовах не активний. Корекцію рН проводять шляхом додавання 1н НС1 або 1н NаОН до необхідного значення.

Рослинна біомаса - поновлюване джерело сировини. Основні її компоненти – целюлоза (2/3), крохмаль, геміцелюлоза, лігнін.

Сірку вводять до складу живильного середовища у вигляді сульфату, сульфіту, цистеїну, глутатіону або метіоніну.

Середовища Ігла MEM (minimal essential medium) і BME (basal medium, Eagle). Частіше використовується МЕМ, до складу якого входять мінеральні речовини, амінокислоти (13 незамінних), 6 во-дорозчинних вітамінів, холін і інозит, що виконують роль вуглеводневого субстрату. МЕМ використовується тільки з сироваткою, оскільки в ній відсутні біотин, вітамін В₁₂, іони заліза і мікроелементи, що є основою розчину Ерла.

Середовище Дульбекко DME або DMEM (подвійна модифікація середовища Голка). Використовується при культивуванні клітин різних типів, зокрема нетрансформованих клітин і гібридом. Є основою для безсироваткових середовищ. Містить подвійну конце-нтрацію амінокислот, гліцин, серин, піруват, залізо. При його використанні необхідний ін-кубатор з 10% концентрацією СО₂.

Середовище Іськова IMDM (модифікація середовища Дульбекко). Додані незамінні амінокислоти, біотваней, вітамін В₁₂, селеніт натрію. В середовище введений HEPES і зменшені концентрації NaCl і NaHCO₃. Використовується для культивування лімфоцитів і кровотворних клітин.

Середовище Маккоя 5А і серія середовищ RPMI. Середовище Маккоя 5А розроблене в 1958 році для підтримки клонального росту клітин карцино-саркоми Уолкера 256 в присутності сироватки та інших первинних культур і різних клітинних ліній. Зазвичай проводиться в модифікації Івката і Грейса (RPMI) і призначена для культивування лей-коцитів у присутності сироватки та для культивування гібридом. Концентрація СО₂ при культивуванні 5%.

Суспензійні культури - окремі клітини або групи клітин, що зависло вирощуються в рід-кому середовищі і є відносно гомогенною популяцією клітин, яку легко піддавати впливу хімічних речовин.

Соматичний гібрид - продукт злиття і цитоплазми, і ядра обох протопластів.

Тотипотентні клітини - при забезпеченні відповідних умов, можуть регенерувати цілісний організм, котрий буде генетично ідентичним до вихідної рослини.

Тканинні культури – культури пильовиків і пилку використовуються для отримання гаплоїдів і дигаплоїдів

Ферменти так звані каталізатори біологічного походження. Вони знаходять все більше застосування в різних біотехнологічних процессах і галузях народного господарства.

Фосфор є необхідним компонентом росту калусних тканин та ізольованих органів, який вводиться в склад поживного середовища у вигляді ортофосфату. Джерелом фосфор-ного живлення можуть бути фосфати цукрів. Іони Na^+, Сl^-, S0₄^2- потрібні для культиву-вання тканин у невеликих кількостях і які важливі при регулюванні рН середовища.

Фітогормони (регулятори росту) це фундаментальна основа при маніпуляціях з тканинами рослин при їх розмноженні, забезпечуючи природний баланс гормонів рослини і стимулює ті чи інші фізіологічні зміни в її рості і розвитку. До них належать ауксини, цитокініни та гібереліни.

Фаза ізоляції. Після висаджування експланта на середовище відбувається інтенсив-ний його ріст за рахунок власних тканин. Частинка пагона продовжує рости в довжину без утворення розгалужень і бічних пагонів.

Фаза стабілізації. Під час її проходження можуть відбуватися неконтрольовані і не-сподівані варіанти розвитку і росту культури - недостатнє галуження, нерівномірний ріст пагонів тощо.

Фотосинтезуючі бактерії які синтезують корисні речовини, використовуючи сонячне світло та тепло грунту.

Ферментуючі гриби роду Aspergillus і Penicillium швидко розкладають органічні речовини, виробляючи етиловий спирт, складні ефіри та антибіотики, запобігають зара-женню грунту шкідливими комахами та личинками.

Цитокінін - це природний регулятор росту рослини (гормон), який регулює кількість та інтенсивність росту бічних пагонів в рослині.

Цибрид (гібрид цитоплазми) – рослина - регенерант, що містить цитоплазму обох батьків і одне з них ядро.

Целюлоза - високомолекулярний не-розчинний полімер глюкози, яка є головним компонентом як рослинної біомаси та сільськогосподарських, побутових відходів, а також відходів деревообробної і целюлозно паперової промисловості.