Лабораторна робота в„– 1 РОБОТА Р— ТОПОГРАФІЧНРРњР РљРђР РўРђРњР
Мета роботи: навчитися виконувати основні види робіт з топографічними картами.
1.1. Визначення відстаней по топографічній карті
1.4. Визначення крутизни ската
1.5. Орієнтування ліній
Для виконання роботи студентам роздають
комплекти топографічних карт масштабом 1:10000; 1:25000; 1:50000; 1:100000.
Рамка топографічної карти називається картографічною. Вона розбита на
хви-лини, які, у свою чергу, розділені на десятки секунд (позначено крапками).
На бічних сторонах рамки нанесені поділки по широті, на північній і південній —
по довготі. З'єднавши однозначні ділення хвилин або секунд довготи, нанесені на
північній і південній рамках, отримаємо напрям дійсного або географічного
меридіана даної довготи.
1.1.
Визначення відстаней по топографічній
карті
Планом називають подібне і зменшене
зображення проекцій контурів місцевості на горизонтальну площину. Відмінністю
плану є постійність масштабу в різних його частинах.
Картою називають побудоване за
певними математичними законами зменшене зображення на площині частини земної поверхні
з урахуванням кривизни Землі.
Відрізок лінії на плані або карті
відкладається або вимірюється з урахуванням точності масштабу. Точністю
масштабу називається розмір лінії місцевості, відповідний 0,1 мм плану або
карти. Масштаб позначають або дробом (числовий), або у вигляді графічних
зображень. Підписують масштаб під південною рамкою карти.
Завдання: для виконання завдання, кожному студенту на всіх картах комплектів викладачем задаються дві характерні крапки місцевості (висоти, гори, населені пункти, джерела і так далі), між якими за допомогою масштабу потрібно визначити відстань. Для цього треба за допомогою лінійки зміряти кількість сантиметрів між крапками і за допомогою масштабу перевести в метри, а потім відповідь записати в кілометрах.
Завдання: в систему географічних координат
входять такі величини, СЏРє широта (φ), довгота (λ) С– висота (H).
Викладачем кожному студентові на всіх картах комплекту задається крапка, для
якої потрібно визначити всі ці координати.
Для того, щоб визначити довготу (λ)
крапки, треба провести через неї дійсний меридіан, паралельний західній і
східній сторонам рамки карти. Далі треба злічити, скільки хвилин і секунд
поміщено між західною стороною рамки і дійсним меридіаном, отримане число
хвилин і секунд додати до довготи західної рамки.
Широту (φ) крапки знаходять
аналогічним шляхом, користуючись діленнями західної і східної рамок, тільки
замість меридіана проводять паралель, а отриману кількість хвилин і секунд
додають до широти південної рамки.
Висоти на картах і планах прийнято
зображати за допомогою горизонталей, впродовж всієї довжини яких значення
висоти залишається незмінним. На карті вказано через яку кількість метрів
закладаються горизонталі. Називається ця величина висотою перетину рельєфу і
підписується під південною рамкою карти. Кожна п'ята горизонталь виділяється
товщою лінією, і її висота підписується. Верхня частина цифри указує у бік
підвищення рельєфу.
Якщо крапка знаходиться на горизонталі, то
її висота є і висотою крапки. Якщо ж крапка знаходиться між двома сусідніми
горизонталями, то потрібно зміряти відстань між ними (a) в метрах, потім
відстань від нижчої горизонталі (b) і подивитися перевищення однієї горизонталі
над іншою (h), яке буде рівне висоті перетину рельєфу.
Далі до висоти нижчої горизонталі ми додаємо перевищення h1 і отримуємо абсолютну висоту шуканої точки H.
У проекції Гауса-Крюгера земна поверхня
розбита на трьох- і шестиградусні зони. У цих зонах початком відліку для
координат x і у є екватор і осьовий меридіан, відповідно. Від цих початкових
ліній в межах зони, через кожен кілометр нанесені лінії кілометрової сітки.
Відстань в кілометрах від екватора підписана на західній і східній рамці, від
осьового меридіана — на північній і південній.
Для того, щоб визначити координату x треба
записати значення нижньої лінії квадрата, в якому знаходиться крапка. Далі
вимірюють відстань від лінії до крапки в метрах. Потім переводять значення
нижньої лінії сітки квадрата в метри і додають до нього зміряну відстань до
крапки.
Аналогічно визначають координату у, тільки тут за початкову лінію приймають ліву рамку квадрата.
1.4.
Визначення крутизни ската
У практиці геодезичних досліджень виникає необхідність визначення крутизни ската рельєфу місцевості. Крутизною ската називається кут нахилу ската до горизонтальної площини. Чим більше цей кут, тим скат крутіший. Як правило, вимірюють крутизну ската між двома горизонталями. Для цього циркулем помічають відстань між горизонталями. Викладачем по карті задається кожному студентові ділянка схилу, для якого потрібно визначити крутизну скату.
1.5.
Орієнтування ліній
Зорієнтувати лінію — означає визначити її
положення щодо початкових напрямів. Початковими напрямами в геодезії є осьовий
меридіан, магнітний меридіан, дійсний меридіан і так далі.
Завдання: у даній роботі студентам
пропонується визначити кут дирекції — кут між осьовим меридіаном (північним
напрямом кілометрової сітки) і лінією; дійсний азимут — кут між північним
напрямом дійсного меридіана (бічна рамка карти).
Викладачем задається кожному студентові
лінія на карті. Для того, щоб визначити кут дирекції лінії треба через
початкову точку провести лінію паралельну кілометровій сітці і від її
північного напряму за годинниковою стрілкою транспортиром заміряти кут до
лінії. Так само знаходиться і дійсний азимут, але за початковий напрям береться
лінія, паралельна бічній рамці.